Пам’ятка щодо заготівлі грибів білих (Boletus edulis Bull.) в надлісництві філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України»

Ця Пам’ятка роз’яснює порядок, методику та обмеження заготівлі
гриба білого (Boletus edulis Bull.) – цінного їстівного гриба родини Болетові
(Boletaceae) – у межах лісового фонду _____ надлісництва філії «Подільський
лісовий офіс» ДП «Ліси України» (далі – Надлісництво).
Викладена у цій Пам’ятці інформація поширюється як на заготівлю
для власного споживання громадянами, так і на промислову заготівлю
суб’єктами господарювання на підставі спеціального дозволу.
Пам’ятка розроблена відповідно до Порядку заготівлі другорядних
лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах
України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23
квітня 1996 року №449 (далі – Порядок).
Відповідно до статей 72-73 Лісового кодексу України, заготівля
дикорослих грибів без заподіяння шкоди лісу належить до побічних лісових
користувань. Вимоги до заготівлі визначені Порядком, пункт 6 якого прямо
встановлює загальний принцип, покладений в основу цієї Пам’ятки:
«Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування
повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають
можливість заподіяння шкоди лісу».
Правовий режим заготівлі диференційований залежно від мети:
 Збір для власного споживання громадянами є загальним
використанням лісових ресурсів і здійснюється безкоштовно, без
спеціального дозволу;
 Промислова (комерційна) заготівля належить до спеціального
використання лісових ресурсів, здійснюється за плату на підставі
спеціального дозволу – лісового квитка, порядок видачі якого
визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007
р. № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання
лісових ресурсів», із зазначенням обсягів, строків і місць заготівлі та
сплатою рентної плати.
Пункт 19 Порядку визначає, що обсяги щорічних заготівель
встановлюються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів

лісовпорядкування – тобто заготівля грибів на конкретній ділянці має бути
узгоджена з наявними лісотаксаційними даними про ресурсну базу цієї
ділянки, а не призначатися довільно.
Boletus edulis – облігатно мікоризний (ектомікоризний) гриб, що
формує симбіотичні асоціації з коренями дерев і не здатний плодоносити у
відриві від живого дерева-господаря. В умовах України типовими деревами-
господарями є сосна звичайна, ялина європейська, дуб звичайний, бук
лісовий, береза повисла та граб. Плодові тіла з’являються переважно з кінця
травня до жовтня, з піками інтенсивності плодоношення після теплих дощів у
літньо-осінній період.
Ключовий практичний наслідок мікоризної природи виду для цієї
Пам’ятки: продуктивність конкретної ділянки визначається насамперед
станом і віком деревостану-господаря та ґрунтовими умовами, а не
інтенсивністю заготівлі як такою.
Ідентифікаційні ознаки та небезпечні двійники
Гриб білий має напівкулясту, з віком опуклу до майже плоскої,
гладеньку бурувато-коричневу шапку діаметром 6–20 см, трубчастий
гіменофор білого кольору, який з віком стає жовтувато-зеленуватим, але
ніколи не набуває рожевого чи червоного відтінку, білу, щільну, не змінну
на розрізі м’якоть (не синіє й не червоніє), ніжку булавоподібної форми зі
світлою сітчастою (ретикульованою) поверхнею у верхній частині.
Заготівельник обов’язково має вміти впевнено відрізняти гриб білий
від трьох найпоширеніших небезпечних чи неїстівних двійників:

Гірчак або жовчний
гриб (Tylopilus
felleus)
неотруйний, але
непридатний
унаслідок гіркоти

Рожевий (а не білий)
гіменофор; темна, а
не світла сітка на
ніжці; різко гіркий
смак на язику

Чортів гриб
(Rubroboletus
satanas)

отруйний

Червоний або жовто-
червоний колір
ніжки, м’якоть синіє
на розрізі, трубчастий
шар червонуватий чи
оранжевий

Боровик неїстівний
(Caloboletus calopus)

Стійко жовтий
гіменофор навіть у

неїстівний унаслідок
гіркоти

зрілих плодових тіл,
червонуваті зони на
ніжці; гіркий смак

Багато хто чув суперечку про те, як правильно збирати білі гриби –
зрізати ножем чи обережно виривати з ґрунту, – та чи не зашкодить це
грибниці. Насправді науковці вже дали відповідь на це питання – жоден із
цих двох способів не впливає ні на майбутній урожай, ні на кількість грибів у
лісі – грибниця, з якої виростає гриб, залягає в ґрунті на значній площі й
глибині, тому зрізання чи виривання одного плодового тіла її просто не
зачіпає. Попри це, у нашому надлісництві прийнято правило збирати гриби
саме зрізанням ножем біля самого ґрунту – не тому, що це якось «краще» для
грибниці, а з практичних міркувань – так гриб залишається чистим, без
налиплої землі, і збір виглядає однаково й акуратно для всіх.
Натомість найбільшої шкоди завдає витоптування лісової підстилки –
коли одні й ті самі стежки протоптуються знову і знову чи по лісі їздить
техніка – це помітно знижує кількість грибів на такій ділянці в наступні роки,
і це набагато серйозніший фактор, ніж спосіб зрізання. Тому варто уникати
ходіння весь час одним і тим самим маршрутом. Крім того, не варто збирати
зовсім молоді, які щойно з’явилися грибочки – краще дати частині з них
дозріти й розсіяти спори для майбутнього врожаю, а старі, перезрілі чи
червиві гриби можна спокійно залишати на місці – для їжі вони все одно не
годяться, а свою природну роль зі створення нового покоління грибів вони
вже виконали або якраз завершують.
Заготівля гриба білого здійснюється з обов’язковим дотриманням
загальних вимог охорони праці, встановлених внутрішніми регламентами
Надлісництва. Окремої уваги потребує ризик присмоктування кліщів –
переносників кліщового вірусного енцефаліту та хвороби Лайма, оскільки
основний сезон плодоношення гриба білого (травень-жовтень) повністю
збігається з періодом найвищої активності кліщів у лісовій підстилці та
підліску. Заготівельникам рекомендується використовувати закритий одяг зі
щільно прилеглими манжетами, проводити огляд одягу й відкритих ділянок
тіла після завершення роботи в лісі та за потреби застосовувати засоби
індивідуального захисту від кліщів, дозволені до використання в Україні.
Під час роботи з ножем для зрізання плодових тіл необхідно
дотримуватися загальних правил поводження з ручним ріжучим
інструментом, а переміщення лісовою ділянкою здійснювати з урахуванням
рельєфу місцевості, наявності природних перешкод (звалених дерев, ярів,
заболочених ділянок) і погодних умов.
Категорично забороняється вживання зібраних грибів без остаточного
підтвердження їхньої видової належності. За найменшого сумніву щодо

ідентифікації конкретного плодового тіла його потрібно негайно вилучити з
кошика та ні в якому разі не використовувати чи реалізовувати.
Обсяги заготовленої продукції в межах промислової заготівлі
фіксуються відповідно до умов виданого лісового квитка. Факти виявлення
нетипово низької чи високої продуктивності конкретних ділянок, а також
ознак деградації грибних місцезростань (зокрема внаслідок надмірного
витоптування) доводяться заготівельниками до відома лісничого для
врахування під час наступного планування обсягів заготівлі.

Гриб білий по праву вважається одним з найцінніших дарів лісу, однак
цінність ця невіддільна від відповідальності. Саме тому найкращим
інструментом безпеки під час «тихого полювання» залишається не досвід чи
інтуїція, а точне знання – знання діагностичних ознак, знання того, де і коли
шукати гриб, і знання простого правила – за найменшого сумніву гриб не
збирається.
Ліси надлісництва в межах територіальної громади є спільним
надбанням, і дбайливе, грамотне ставлення до цього ресурсу – запорука
того, що щедрий врожай білого гриба тішитиме мешканців громади не один
сезон, а з року в рік. Тож бажаємо всім жителям громади приємного й,
найголовніше, безпечного збору грибів, обережності в лісі, точності в
ідентифікації – і смачних страв на столі.