Забруднення води – це є зміна її природних властивостей, відбувається це внаслідок природних причин, але найчастіше причиною забруднення є діяльність людини.

Найбільшим ризиком, що виникає під час споживання питної води, названо мікробіологічне забруднення, підвищений вміст нітратів, заліза та низький вміст йоду, фтору і магнію, які є показниками фізіологічної повноцінності питної води і визначають адекватність її мінерального складу біологічним потребам організму та невідповідність санітарно-технічного стану джерел водопостачання санітарним  нормам і правилам.

Забруднена питна вода може бути фактором поширення бактеріальних та вірусних інфекцій, в першу чергу — кишкових: холери, черевного тифу, дизентерії, вірусного гепатиту А, ротовіруснихінфекцій та ін. 

Місця влаштування колодязів слід обирати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.

Територію поблизу колодязя треба утримувати в чистоті та організовувати відведення  поверхневого стоку. У радіусі 50 м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати  пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води.

Забороняється влаштовувати колодязі у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях.

             Основні вимоги до влаштування шахтних колодязів:

1. Ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод).
2. Влаштування стінок колодязя проводити переважно монолітним  залізобе-тоном, бетонними або залізобетонними кільцями, а за їх відсутності каменем. Стінки  колодязя повинні бути щільними, без шпарин.
3. Каміння для влаштування стінок колодязя повинно бути з міцних стійких порід та укладатись на цементний розчин.
4. У разі використання дерев'яних зрубів слід застосовувати колоди завтовшки не менше ніж 0,25 м, прямі, без глибоких шпарин і  червоточин, не уражені грибком, витримані (заготовлені не менше ніж за 5 - 6 місяців до їх використання). При цьому перевагу необхідно надавати таким породам дерева, як модрина, вільха, в'яз чи берест, але можна застосовувати також дуб і сосну (дуб та сосна ) з початку експлуатації можуть надавати воді присмак та запах). Вінця надводної частини зрубу можна робити з колод або брусів  сосни або ялини.
5. Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр для кращого його розкриття та збільшення шару води. При слабкому водоносному потоці необхідно розширити зруб колодязя у нижній частині.
6. У разі влаштування колодязя в галькових, гравелистих ґрунтах або у скельних породах, що обвалюються, дно колодязя не закріплюють, а у стінках водоприймальної частини передбачаються створи діаметром 15 – 30мм, розташовані у шахматному порядку через 0,2- 0,3 м (дірчатий фільтр) для надходження води в колодязь. У разі влаштування колодязя у піщаних ґрунтах на його дні  влаштовують зворотний піщано - гравійний  фільтр.
7. Для опущення в колодязь людини з метою його чистки та ремонту в стінки колодязя необхідно вставити металеві скоби.
8. Наземна частина колодязя (оголовок), призначена для захисту шахти від забруднення та спостереження за водозабором, влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який  також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку.
9. Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси (краще електроза-нурювальні). Зливна труба насоса повинна мати  гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування  насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим "журавлем" з відром для загального користування. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м) з воротами  (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя).
10. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаш-товуватиперехоплюючі канави, які відводять стоки від  колодязя, навколо колодязя необхідно робити "замок" із замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною  15- 20 см та з ухилом від колодязя. Навколо колодязя, розміщеного у водопроникаючих ґрунтах (піски, піщано - гравійні, піщано - галькові)  з невеликим (2 м) покриттям супіску, суглинків, необхідно цементувати.

         Вимоги до утримання криниць:

         - територія поблизу криниці повинна утримуватись в чистоті, вода відводитись, лід зколюватись;

         - не дозволяється підйом води відрами, які приносяться населеннямз дому, повинно бути відро загального користування;

- не рідше одного разу на рік повинна проводитись чистка криниці. Чистка проводиться за рахунок того органу, на балансі якого знаходиться криниця. Чистка також повинна проводитись на вимогу територіальноїДержпродспоживслужби;

         - після кожного ремонту і чистки повинна проводитись дезінфекція;

         - керівники господарюючого органу, на балансі якого знаходиться громадська криниця, повинні закріпити відповідальну особу за утриманням криниці в належному санітарно-технічному стані, її прилеглої території. Крім того, власником колодязя спільно з посадовою особою Держпродспоживслужби відповідної адміністративної території оформляється Санітарний паспорт у двох примірниках та ними підписується.